У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Вишиванка – яскравий приклад і підтвердження цьому.

Вишиванка – це наша національна гордість. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. За традицією вишита сорочка передавалася з покоління в покоління, з роду в рід як родинна реліквія. Цей український оберіг пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини.
У третій четвер травня, українці традиційно святкують День вишиванки. 

День вишиванки не є офіційним, але відзначають його не тільки в Україні, але й за її межами – українці та всі прихильні до нас та до нашої культури люди.

Третій четвер травня обраний не випадково. Засновники акції наполягають на тому, аби День вишиванки припадав саме на будень, а не на вихідний, наголошуючи, що вишиванка – органічна складова життя та культури українців, а не вкритий нафталіном артефакт.

У четвертий день травня у Центрі  професійної освіти дрес-кодом дня була вишиванка, і весь заклад замайорів різнобарвними візерунками української вишивки.

До проведення акції “Я люблю вишиванку” долучились всі учасники освітнього процесу.

І як результат, окрім вираження своєї національної  та громадянської позиції – позитивні емоції, піднесений настрій, відчуття гордості за приналежність до українського народу.