Соціально-психологічна служба

Соціально – психологічна служба системи освіти області діє відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про загально середню освіту», «Про професійну – технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про позашкільну освіту», Концепції розвитку психологічної служби системи освіти на період до 2012 року, Положення про психологічну службу системи освіти України, Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладах.

Основні завдання психологічної служби:

  • сприяння повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі;
  • створення умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;
  • забезпечення індивідуального підходу до кожної дитини з метою психолого – педагогічного вивчення;
  • профілактика і корекція відхилень в інтелектуальному і особистісному розвитку дитини.

Основні завдання соціального педагога:

  • вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку, учнів мікроколективу (групи), колективу в цілому, молодіжних та дитячих громадських організацій; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу соціального середовища та джерела негативного впливу на учнів;
  • прогнозує на основі спостереження та досліджень посилання негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості учнів;
  • прогнозує результати навчально – виховного процесу з урахування найважливіших факторів становлення особистості;
  • дає рекомендації учням, батьками або особами, які їх змінюють, викладачам та іншим особам з питань соціальної педагогіки;
  • надає необхідну консультативну соціально – педагогічну допомогу молодіжним громадським організаціям, учням, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;
  • сприяє захисту прав вихованців, учнів, представляє їхні інтереси у службі у справах дітей, у правоохоронних та судових органах; бере участь у формуванні навичок дотримання норм та правил проведення, ведення здорового способу життя, сприяє попередженню негативних явищ серед учнів;
  • надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб учнів;
  • здійснює соціально – педагогічний супровід навчально – педагогічний супровід навчально – виховного процесу, соціально – педагогічний патронаж соціально незахищених категорій;
  • сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді.

 

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ

ПОРАДИ УЧНЯМ

Рекомендації

дітям, що потрапили у складну життєву ситуацію, або для тих, кому погано…

  1. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших дітей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.
  2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.
  3. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти.
  4. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись зі своїми переживаннями з людиною, якій ти довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю.
  5. Поширеною помилкою є очікування, що інші здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.
  6. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.
  7. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитися на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.
  8. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, зроби ранкову зарядку, піди в спортзал, прогуляйся на свіжому повітрі, покатайся на велосипеді, роликах та ін.
  9. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль.
  10. Чимало фахівців сходяться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди зможеш звернутися у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.
  11. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати, або подолати свою депресію за допомогою наркотиків або алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.
  12. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Рекомендації

для батьків, щодо попередження психоемоційних розладів у дітей

* Забезпечити дітям здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів).

* Слідкувати, щоб діти пили багато води (не менше 2 л на день).

* Забезпечити нормоване фізичне навантаження.

* Організувати повноцінний відпочинок, достатній сон.

* Дозувати час перегляду телевізора та занять із комп’ютером.

* Контролювати зміст телепрограм, дисків, відеоігор, книг та журналів.

* Заборонити лихослів’я у домашньому колі.

* Формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки.

* Допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.

* Розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.

* Підвищувати авторитет батьків у сім’ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон.

* Ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху.

* Спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;

* Вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;

* Виявляти до дитини ніжні почуття, турботу і увагу.

* Виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

Сім’я як колектив і виховання підлітків

Сім’я має великий вплив на особистість дитини. Для кожної сім’ї характерна специфічна, особлива свідомість – певні критерії в оцінці життєвих явищ, поставлені мета і способи її досягнення, погляди на навколишній світ і т.д. Звичайно, сім’я – колектив чутливий. На неї впливає склад сім’ї. Жити у великій сім’ї, де зібрані представники трьох поколінь, зовсім не те, що в сім’ї без бабусі і дідуся; де одна дитина, живеться по-іншому, ніж у сім’ї, де дітей кілька. В кожній з таких сімей по-різному розподілені ролі, різні клопоти і обов’язки. І тому сім’я є найважливішою умовою виховання дітей. Та для цього належить подолати багато шляхів. А вони, як відомо, не завжди вистелені трояндами, бувають на них і глибокі рівчаки, й колючи терни.

Процес виховання дітей потребує від нас ґрунтовних і різноманітних знань, урахування вікових особливостей синів і доньок. Досить часто ви, батьки, не розумієте потреб і запитів дітей, що викликає в них тривогу і протест дітей, які з цим не миряться. Проблема «батьків і дітей» завжди була актуальною. То в чому справа? Невже батьки такі черстві й нечутливі до своїх чад, байдужі до їх інтересів, неспроможні зрозуміти найближчих їм людей, а діти жорстокі й невдячні, грубі й егоїстичні настільки, що на всі спроби батьків щиро порозумітися, відповідають бездушністю й емоційною глухотою? Тому ви, батьки, чиї діти стоять на порозі підліткового віку, повинні пам’ятати:

  1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона рідне дитя.
  2. Головне новоутворення підліткового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я».
  3. Починається перебудова організму – дитина стає імпульсивною; з’являється негативізм, часта зміна настрою, суперечки із ровесниками, бунт проти батьків.
  4. На дітей звалюється криза, пов’язана з бажанням самостійності, відокремленості від батьківської опіки і страхом перед невідомим дорослим життям.
  5. Зростає дух незалежності, який робить стосунки підлітка в сім’ї, в навчальному закладі дуже напруженими.
  6. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується із збільшенням самоконтролю і початком свідомого самовиховання.
  7. Підліток дуже чутливий, вразливий і легко піддається впливам, як позитивним так і негативним.
  8. Підвищений рівень тривожності.
  9. Внутрішній світ дитини ще не має стабільності, тому батькам не бажано залишати своїх дітей без розумного нагляду.
  10. Розширюється спілкування.
  11. Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
  12. З’являються нові авторитети.
  13. Недоліки і протиріччя в поведінці близьких і старших сприймаються гостро і хворобливо.
  14. В батьках хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ

Рекомендації

Найкращі ліки для повернення собі відчуття спокою і радості, це:

– Вміння допомагати старим і хворим.

– Не вимагати повернення старих боргів.

– Не сперечатися, хто правий, а хто винен.

– Не тримати образи.

– Віддавати краще й більше, залишати собі лише гірше й менше.

– Не скаржитися на важку роботу.

– Якщо бідний – не журитися, якщо багатий – не скупитися.

– Радіти з успіхів інших.

– У своїх бідах і хворобах не шукати винуватців.

(Давньокитайський трактат великого мудреця ЛАО ЦЗЮНЬ)

Десять головних заповідей успішної людини

  1.  Щастя полягає в тому, щоб «хочу», «можу» і «повинен» мали один і той самий зміст.
  2. Хочеш бути корисним для інших – живи для себе!
  3. Почав думати – виріши, вирішив – дій!
  4. Не бійся помилятися – невдача всемеро корисніша за успіх.
  5. Намагайся бути, а не здаватися.
  6. Здатність переносити самотність – показник духовної зрілості.
  7. Не лізь на чужу гору, шукай свою. Роби свою справу.
  8. Хочеш пізнати свого найбільшого ворога – подивися у дзеркало. Здобудь перемогу над ним – інші розбіжаться.
  9. Хочеш змінити свою долю – зміни себе.
  10. Спирайся тільки на себе, і тоді інші тобі допоможуть.

Десять головних заповідей невдахи

  1. Завжди і скрізь чекай від себе тільки неприємностей (великих і маленьких).
  2. Якщо на тебе зненацька звалився успіх, зроби все, щоб на нього не зважати, або, якщо це вже зовсім неможливо, переконуй себе і всіх навколо, що це, звичайно ж, випадково, помилково і незабаром скінчиться.
  3. Будь в усьому послідовним і принциповим. Нізащо і ніколи не змінюй своїх рішень і не відступай від своїх принципів.
  4. Обери одне з двох – або дотримуйся чужих порад, або дій напролом, як доведеться. Найголовніше – не звертай уваги на те, що в дійсності відбувається.
  5. З усіх сил ухиляйся від можливості перевірити себе і свої здібності. Уникай важких ситуацій.
  6. З пристрастю займайся колекціонуванням своїх бід і неприємностей. Пести і плекай кожну, про жодну не забувай. Стався до кожної з них як до свого особистого надбання.
  7. Побільше займайся самовиправданнями. Пам’ятай, пошук самовиправдання і того, на кого можна звалити провину, – одне з основних інтелектуальних занять щирого невдахи. В усіх випадках став запитання «Хто винен?» і ніколи «Що робити?»
  8. Стався до усього якомога серйозніше. Не дозволяй собі легковажного погляду на речі.
  9. Розглядай кожен неуспіх як остаточну поразку, що вплине на усе твоє подальше життя.
  10. Уникай любові до себе!